Сьогодення КП "УЖКГ" - Галерея працівників КП УЖКГ

 

 

 

Галерея працівників КП УЖКГ

 

У жовтні цеху теплових і підземних комунікацій сповнилось 23 роки. Цех - це перш за все трудовий колектив, це люди, які окрім роботи живуть ще й своїм власним життям, життям міста, їх хвилює і турбує його зовнішній вигляд, радують його досягнення, кожна людина цікава не лише своєю роботою, але і внутрішнім світом.

 

 

illina

 

Зліва направо:

Інженер-технолог - Концева Т.А.

Інженер-лаборант - Ілліна Н.І.

Лаборант -Тарасенко Т.Н.

 

 

 

Інженер лаборант ВОС

 

 

Надія Ілліна в ЦТПК 1988 року, в лабораторію ВОС прийшла з усвідомленим бажанням мати життєво важливу інформацію про якість питної води з своїх перших рук, що в післячорнобильські часи немало важило для здоров'я і душевного спокою, як, проте, і сьогодні. Акуратність в роботі, старанність, участь у вдосконаленні методик контролю привели її на посаду інженера-лаборанта ВОС.

-Моя робота і наш колектив настільки мною улюблені і мені цікаві, що навіть не виникає думки про те, щоб поміняти її на щось інше, на більш високий і стабільний заробіток. Наш колектив облагороджує, молоді люди отримують життєвий і виробничий досвід, хоча жаль, що держава мало піклується про житлово-комунальне господарство, ось молодь часом і не затримується в нас – у багатьох сім'ї, реалізація намічених планів вимагає грошей, то й породжує сучасне суспільство літунів.

Мати двох старшокласників додає своє бачення міських проблем:

- Молодим нікуди увечері піти, ніде поспілкуватися… Шкода, «Ванільне небо» закрили, а дитяче кафе так і не побудовано. Мене вражає, що в нашому молодому прекрасному місті процвітає лихослів'я.

Мій візит на водоочисні споруди щасливо співпав з днем народження Надії Іванівни – телефон дзвонив дуже часто, поздоровляли співробітники сьогоднішні і колишні, з квітами прийшли відпускники; я відчула, що думки Надії Ілліної про людей і роботу – не пустий звук, що наші “водяні” – люди душевні і не виключено, що вони дарують місту не лише питну воду але і тепло своїх сердець.

 

 

 

Майстер по ремонту

 

tymonja aМикола Деркач

 

 

Майстер по ремонту М.П. Деркач, випускник Чернігівської філії Херсонського технічного університету, – корінний славутчанин: сім'я приїхала на будівництво міста в 1987 році. Від батька перейшла любов до техніки, численні захоплення, повага до точних наук. Чисто чоловіча якість – не бути тягарем, не перекладати свої проблеми на інші плечі - підштовхнула до початку трудової діяльності ще в студентські роки: під час літніх канікул слюсарив, заробляв на оплату навчання, в Чернігові ночами розвантажував вагони. Відпочиває на рибалці, на полюванні, захоплюється підводним плаванням, має перший розряд з тайського боксу, любить майструвати. І як тільки усе встигає?! А відповідь проста, як афоризм: хто не хоче нічим займатися – знаходить причини, хто хоче чогось досягти – знаходить способи.

У роботі Н.П. Деркача захоплює безпосередній контакт з металом, спілкування з людьми, причетність до важливої для улюбленого міста справи.

 

 

 

Комунальники люблять Славутич, інші міста їх не ваблять, хочеться зростати і дорослішати разом з малою батьківщиною, тому небайдужий погляд помічає не тільки чисту центральну площу і багато які унікальні місцинки міста, але і сміття в лісі. А раз хвилює чистота лісу – за собою завжди приберуть; обурюються, що є діти, яким байдужі зусилля влади і благодійників по збереженню і примноженню краси і комфорту нашого міста – ось і чутно час від часу про розмальовані стіни і дитячі майданчики, про зламану ялинку або вирвані квіти; дивуються, що можливостей для нормального навчання зараз більше, а нинішні школярі вчаться не з таким завзяттям, як усього якихось 10 років тому.